Серія «Натюрморти»


Робота про крихкість, зв’язок, любов та переживання тяжкої хвороби, що неминуще веде до смерті.

Тіло воно яке? Крихке. Наче папір. Делікатне, сильне, сповнене життя, сповнене неминучої руйнації, сповнене любові, сповнене спустошення.
 Я тримаю в руках ножиці та папір и вирізаю з паперу любов. Чи вона сильніша за можливості тіла? Паперового і вразливого. Намагаюся врятувати людину через тоненькі ниточки невидимого зв’язку. Я бачила як найсильніша душа згасає в своєму паперовому тілі. Мені дуже страшно. Найбільша цінність, яку я мала така вразлива. Вона не може іти проти сил хворої крові, що розганяє смерть по тілу. Повільно я споглядаю, як ця пустота поглинає розум і душу. Хочу наповнити чужу душу своєю силою. Але ж такою ж паперовою. Така краса і така велика цінність у такій вразливій матерії.



Ця робота – рефлексія та роздум на тему зв’язку тіла і душі. Водночас сильна і слабка спроба осягнути любов’ю важкий біль розуміння неминучої втрати. Коли ти відчуваєш неосяжну силу своєї та чужої волі та любові до життя, та жахливий контраст з хворим і помираючим тілом. Ми просто паперові людинки. Ми хочему жити в нашему паперовому тілі, обійняти коханих паперовими ручками і обійняти тонким тілом. Я хочу, щоб цей біль став красою.
В кожного, кого я знаю, є людина, що згасла від раку.
​​​​​​​
Робота складається з троьх пов’язаних між собою частин. Кожна з них може експонуватися окремо, але разом вони сворюють певний контекст та доповнюють загальну історію.
Людські фігурки вирізані вручну з офсетного паперу. Скляна тара- це використані колись банки від лікарських препаратів, які я вирішила зібрати протягом лікування моєї мами. Їх віддала мені дуже здивована медсестра.
​​​​​​​
still life
Published:

Owner

still life

Published: